Про необхідність рішучої боротьби з корупцією говорять протягом усіх 20-ти років існування держави. Адже ми дивимося у бік Європи, де корупція на порядок менша і розуміємо, що наші стандарти ніяк не вписуються в цивілізовані європейські. Змінюються президенти, прем'єр-міністри, а корупція як була, так і залишається “супутнім елементом нашої державності”. Навіть з'явилося твердження, що тут нічого не вдієш, бо, мовляв, це - елемент нашої ментальності.

Насправді, корупція до ментальності ніякого відношення не має. Як справедливо зазначає більшість експертів, об'єктивними її причинами є слабкість громадянського суспільства, неефективність інститутів влади, нерозвиненість і недосконалість законодавства, політична нестабільність, низька ефективність роботи судової системи тощо. Та хіба ці проблеми не відомі владі й громадянам?

Коментуючи підсумки дослідження "Стан корупції в Україні. Порівняльний аналіз загальнонаціональних досліджень 2007-2009, 2011 рр.", керівник експертної ради Європейської дослідницької асоціації Світлана Горна зазначила: “80,7% громадян вважають, що рівень корупції в Україні, порівняно з 2009 роком, у 2011-му зріс або не змінився. Влада всіх рівнів не має великого бажання з нею боротися. Зокрема, у рішучі наміри Президента та його Адміністрації вірять 16,8% респондентів, намаганням міської та сільської влади подолати корупцію довіряють 13,5% опитаних, Кабінету Міністрів - 11%, а судової системи - лише 6,9%. Варто відзначити те, що й себе громадяни вважають відповідальними, поставивши на п'яту позицію (18%), навіть більше, ніж судова система", - підкреслила експерт.

На жаль, найменше сподівань щодо подолання корупції громадяни покладають на неурядові організації. Їх підтримку отримали лише 2% опитаних. Це красномовно свідчить про нерозвиненість громадянського суспільства.

"А ось міська та сільська влада, яка є найближчою до людей, користується найбільшою довірою. І це абсолютно зрозуміло, оскільки з цією владою люди спілкуються частіше і краще розуміють, як вона працює", - відзначила Світлана Горна.

Хоча, починаючи з 2007 року, рівень довіри до місцевої влади практично не змінився, і складає близько 20%.

Друге місце у рейтингу посів Президент і його Адміністрація. При цьому, рівень довіри до глави держави із 4,7% у 2009 році зріс до 14% у 2011-му. Наступними у рейтингу обласні органи влади - 10% та уряд - 9,2%, а найменше громадяни довіряють Верховній Раді - 7,7% та органам судової влади - 7%.

Які сфери в Україні найбільш корумповані? “Ми виокремили таких 20 і щороку аналізуємо зміни їхньої корумпованості”, - зазначила заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Вікторія Захожа. - Понад 64% респондентів вважають, що найбільше корупцією вражена ДАІ, близько 60% назвали судову систему і стільки ж - сферу отримання медичних послуг. На четвертому місці - міліція (не включаючи ДАІ) - більше 59% опитаних”.

За словами Світлани Горної в 2007 році 67% співгромадян зізналися, що були втягнуті в корупційні дії. У 2011-му цей показник знизився до 60%, але корупція поширюється на більшу кількість сфер, з якими стикаються в своєму житті наші співгромадяни.

В регіональному розрізі вимагання найбільше зросло в Автономній Республіці Крим, у Сумській, Хмельницькій, Одеській, Миколаївській, Київській, Донецькій областях. Там воно перебільшує середній показник по Україні.

В хорошому сенсі вирізняється лише Черкаська область. Протягом усіх років там зафіксовано найнижчий рівень корупції в державі.

Характерно й те, що вимагання більш притаманне східним і південним областям. На заході більш популярне “добровільне” хабарництво та використання особистих зв'язків. Така тенденція зберігається з 2007 року.

Щодо головних джерел інформації про корупцію, то тут лідирують радіо і телебачення. А от друковані ЗМІ, за словами Світлани Горної, потроху втрачають свої позиції, які поступово переходять до Інтернету. Люди вважають його більш об'єктивним, оскільки на нього ніхто не тисне.

За таких умов, на думку фахівців, для подолання корупції дуже актуальним є ухвалення Закону України “Про адміністративні послуги”. Він повинен чітко регламентувати діяльність чиновника і створити таку систему дій державних органів, за якою  він  не зможе приймати рішення за власним розсудом.  Лише використовуючи безконтактні форми спілкування, в першу чергу, електронну пошту і Інтернет,  можна звести до мінімуму безпосередні контакти громадянина з чиновником, здатні викликати здирство "за послуги" хабара. Як, до речі, і  робиться в усіх  цивілізованих країнах.

Підготував Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ

(УКРІНФОРМ)