Як в Україні, так і в усьому світі, кожні 5-6 років спостерігається підйом захворюваності на кір.

За оперативними даними Міністерства охорони здоров’я України, з початку року, станом на 16.01.2012р., на адміністративних територіях країни зареєстровано 983 випадки підозри захворювання на кір. Найбільша їх кількість у західних регіонах, а саме: у Львівській області – 537; Івано-Франківській – 256; Рівненській – 51; Закарпатській – 45; Тернопільській – 16; Волинській –12.

У м. Києві зареєстровано 7 випадків підозри захворювання на кір.

На Полтавщині з початку 2012 року зареєстровано 4 випадки підозри захворювання на кір (із яких 1 – дитина).

Кір – надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба, переважно дитячого віку, яка характеризується інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон'юнктив, наступною появою плямисто-пальпульозного висипу, що покриває шкіру хворого.

Кір був відомий за кілька століть до нашої ери. Основною причиною періодичних підйомів захворюваності на кір є послаблення або відсутність імунітету у людей. Неможливість виникнення епідемії настає тільки тоді, коли не менше 95% людей щеплені. Зростання захворюваності на кір спостерігається в усій Європі. Ми на сьогодні настільки інтегровані, що абсолютно зрозуміло, що занесення бувають і з їхньої території, і, навпаки, з нашої. Тому сьогодні маємо зростання рівня захворюваності.

Кір – це інфекційне захворювання, якому притаманна певна циклічність. Раніше, у дощеплювальний період, підйом захворюваності на кір спостерігався в середньому кожні два роки та захворюваність на кір була значно вищою. Профілактичні щеплення від кору дали змогу значно зменшити захворюваність. Для прикладу, до введення щеплення від кору показник захворюваності коливався від 154,0 до 802,5 на 100 тис населення, тоді як у 2006 році при черговому підйомі показник був 90,7 на 100 тис населення.

Актуальність – кір поширений повсюди. Легкість перенесення збудника і відсутність специфічного імунітету у дітей є передумовами їх інфікування та захворювання вже у перші роки життя. Разом з тим, у зв'язку з плановою активною імунізацією проти кору захворювання вже у перші роки життя суттєво знизився. Тепер частіше хворіють діти старшого віку і дорослі.

Актуальність підтверджується ще й небезпечними ускладненнями цієї інфекції, зокрема частим виникненням пневмонії і можливим ураженням ЦНС з розвитком енцефаліту, що може закінчуватися летально або зумовити у хворого відставання у розумовому розвитку.

Етіологія. Збудник кору – вірус, нестійкий у навколишньому середовищі.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на кір. Хворий є заразним не тільки, коли у нього є ознаки захворювання, але і за кілька днів до початку захворювання.

Шлях передачі кору – повітряно-краплинний на значні відстані (через коридори, сходові клітки в сусідні кімнати та квартири). Вірус передається повітрям з краплинами виділень з дихальних шляхів носа чи при кашлі Для хвороби характерна виражена сезонністю у зимово-весняний період.

Сприйнятливість до вірусу кору майже тотальна. Це означає, що ймовірність захворіти на кір в результаті контакту з хворим – 99%. Рідко хворіють діти до тримісячного віку. Вони мають вроджений імунітет від матері (за умови, що жінка хворіла на кір раніше або пройшла вакцинацію), який згодом втрачають. Останнім часом у зв'язку з введенням масової вакцинації спостерігаються зміни вікової структури хворих на кір: збільшується питома вага дітей старшого віку та дорослих, тобто контингентів, які давно були імунізовані або зовсім не підлягають імунізації. Характерною особливістю останніх років є збільшення випадків повторних захворювань на кір (0,5-6 %).

Клініка. В клінічному перебігу кору виділяють такі періоди: інкубаційний, катаральний, період висипань та реконвалесценції. Інкубаційний період становить 9-11 днів. Він може тривати до 17 днів, а при введенні контактним імуноглобуліну – до 21 дня. Початок хвороби гострий. З'являються симптоми початку катарального (продромального) періоду: підвищення температури тіла до 38-39 °С, головний біль, кашель, нежить. При захворюванні на кір звертає на себе увагу поява високої температури тіла у перший день. Спостерігаються інші ознаки токсичного впливу вірусу: зниження апетиту, головний біль, порушення сну. У першу ж добу виникають катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів: сухий кашель, хрипкий голос, нежить. З кожним днем вони посилюються. Характерними симптомами хвороби також є кон'юнктивіт, який супроводжуються світлобоязню, сльозотечею. Всі ці симптоми нагадують гострі респіраторні вірусні інфекції. Але особливістю саме кору в цих випадках є наростання катаральних проявів, кашель стає частішим, болісним. Основними ж відмінними рисами, які дозволяють розпізнати кір ще до виникнення висипки на шкірі, є поява на слизовій оболонці щік, губ, ясен висипань, які нагадують манну крупу, та дрібних рожево-червоних плям на м'якому і твердому піднебінні.

Особливістю захворювання є й те, що висип спочатку виникає на обличчі, за вухами і впродовж 3-4 діб поширюється поступово вниз, покриваючи шию, тулуб, ноги. Висип має вигляд плям рожево-червоного кольору, які переважно виступають над неураженою шкірою. Часто елементи висипки зливаються. У перші два дні від початку висипань ще зберігаються характерні зміни в ротовій порожнині. Надалі слизова оболонка рота стає яскраво-червоною, та більш чутливою, губи сухими, потрісканими. Все це сприяє приєднанню бактеріальної інфекції. Останнім етапом у перебігу кору є період одужання, особливість якого полягає в ослабленні захисних сил організму. Отже, в цей час потрібно остерігатися будь-яких інфекційних захворювань.

Кір може призвести до важких ускладнень, які бувають більш важчими ніж саме захворювання: круп, пневмонія, менінгіт, енцефаломієліт. У випадку виникнення ускладнень захворювання може завершуватись летально або інвалідністю.

Лікування. Займатися самолікуванням неприпустимо, а при перших проявах хвороби необхідно викликати лікаря. Саме він має визначити, де потрібно лікуватися (вдома або в стаціонарі), призначить відповідне лікування та профілактичні заходи щодо попередження подальшого поширення кору.

Великого значення треба надати догляду за шкірою та слизовими оболонками. Хворий повинен знаходитися в чистій кімнаті з чистим, світлим повітрям. При догляді за хворим - провітрювати кімнату, проводити вологе прибирання. Гігієна шкіри: обмивання шкіри лиця і рук, регулярні ванни. Туалет видимих слизових оболонок, промивання очей, звільнення носа від слизу і кірок, змазувати губи. Давати часто пити, регулярно полоскати рот. Дієта: повноцінна легкозасвоювана їжа в рідкому чи напіврідкому виді, збагачена вітамінами.

Профілактичні заходи у вогнищі кору включають ізоляцію хворого (до п'ятого дня з моменту появи висипань, а у випадках ускладнень – до 10 днів, що зумовлено тривалим виділенням вірусу). Приміщення після ізоляції хворого добре провітрюють, проводять вологе прибирання, якщо є можливість – проводять кварцювання. На дітей, які контактували з хворим на кір і не хворіли на дане захворювання, накладають карантин. Контактних осіб, котрі не хворіли на кір і не були щеплені, роз'єднують і за ними ведеться медичне спостереження (термометрія, огляд шкіри і слизових оболонок).

У разі виявлення хворого або спалаху на кір в організованих колективах –проведення санітарно-гігієнічних заходів, а саме: посилення вологого прибирання з дезінфектантами, впровадження режиму провітрювання тощо).

Кір – захворювання, яке, за даними ВООЗ, щороку на планеті забирає життя близько 500 тисяч невакцинованих дітей. Тому необхідно наголосити, що будь-яке щеплення в сотні разів безпечніше, ніж захворювання, від якого воно захищає. Слід запам'ятати, що ефективність вакцинації полягає не у стовідсотковій гарантії уникнути хвороби, а в полегшенні її перебігу.

Витрати на вакцинацію приблизно в 10 разів менші, ніж на лікування. Крім того, батьки та директори шкіл повинні усвідомлювати свою відповідальність у разі захворювання дітей внаслідок того, що хтось не був вакцинований. Адже де закінчуються права людини? Там, де починаються права іншої. Тобто невакцинована дитина може бути небезпечною для інших. Завдяки профілактичним щепленням у світі щорічно рятують щонайменше З мільйони дитячих життів, а 750 тисяч дітей не стають інвалідами.

Основним заходом по профілактиці захворювання є щеплення, після якого формується напружений імунітет. Тому для попередження захворювання та забезпечення сприятливої епідеміологічної ситуації найефективнішим буде щеплення коревою вакциною. Вакцинацію здійснюють у віці 12 місяців, при відсутності протипоказань, разом із щепленням проти краснухи та паротиту (свинка) у спеціальних кабінетах профілактичних щеплень у дитячих поліклініках. Повторне щеплення (ревакцинації) проводять у віці 6 років. Колективний імунітет створюється при наявності не менше 95% імунних осіб в колективі.

Отже, пам'ятайте:

захворювання легше попередити, ніж лікувати.

Зав. дитячим відділенням Полтавської обласної клінічної інфекційної лікарні

Наталія Сосновська