За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) кожного року значна частина населення планети хворіє на гострі респіраторні захворювання, що викликані, респіраторними, вірусними інфекціями (ГРВІ). Школярі хворіють 4-5 разів на рік, діти дошкільного віку – 6 разів, діти першого року життя – від 2 до 12 разів.

Значною мірою це пов'язано з віковою дисфункцією імунної системи у дитячому віці, із відсутністю у дітей імунної пам'яті до багатогранності етіологічних факторів ГРВІ-вірусів грипу, парагрипу, аденовірусів, риновірусів, респіраторно-синцитиального вірусу, герпесвірусів.

При грипі характерною ознакою у дітей є раптова поява клінічних симптомів, хоча для більшості захворювань, особливо у дітей раннього віку, захворювання може характеризуватись продромальним періодом. Діти відчувають нежить і неспокій, порушення сну, відсутність апетиту, лихоманку. Основна ознака інтоксикації – головний біль, переважно в лобовій частині.

Крім того, хворі відчувають нежить, загальну слабкість, а також біль у м'язах і суглобах. Основною характеристикою для дітей, які хворі на грип є «запізніле» ураження верхніх дихальних шляхів. У перші години захворювання катаральні симптоми особливо не вирізняються і характеризуються важкістю дихання носом і незначним слизисто-сирозним ринітом, сухістю, слизових оболонок, першінням у горлі. На 2-4 день у деяких хворих можуть з'явитися виділення з носа аж до кров'яних, біль у грудях, нестерпний сухий кашель. Для хворих на грип характерні наступні зовнішні ознаки: гіперемія і надутість обличчя, виражені ін'єкції судин склер і кон'юнктивіт, підвищене виділення поту, ураження мілких судин, цианіз губ і слизових оболонок, геморагічні прояви. У новонароджених і дітей до 3-х місяців життя, клінічна картина грипу відрізняється від тієї, яка спостерігається у дітей більш старшої вікової групи. У малечі захворювання на грип часто починається поступово і характеризується невираженою клінічною симптоматикою на фоні блідості, мармуровості шкіряних покровів із наявністю периорального чи загального ціанозу. Про це необхідно пам'ятати, оскільки невираженість клінічної симптоматики для більшості дітей першого року життя становить найбільшу небезпеку і може призвести до ускладнень чи навіть закінчитись летально.

При парагрипі інтоксикація проявляється менше, ніж при грипі, і є короткочасною. Найбільш типовою ознакою парагрипу є ураження гортані: ларингіт або ларинготрахеїт із сиплістю голосу, печією по ходу трахеї і сухим, грубим, хворобливим «гавкаючим» кашлем. Типові клінічні прояви цієї інфекції найчастіше спостерігаються у дітей дошкільного віку. Якщо у дитини з'являється сиплість аж до втрати голосу, сухий, інколи «гавкаючий» кашель, можливо запідозрити парагрип і призначити лікування, яке є ефективним при цій інфекції.

Найчастіше збудниками ГРВІ є аденовіруси, які можуть розмножуватися на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів і кон'юнктиві, в кишечнику і лімфатичних вузлах, і характеризуються широким діапазоном клінічних проявів. Особливо тяжко цією інфекцією хворіють діти малого віку, у яких найчастішим ускладненням є пневмонія і часто спостерігається діарея.

Захворювання, що викликане РС-вірусом, характеризується раннім розвитком клінічних ознак бронхіту і бронхіоліту. Типова клінічна симптоматика РС-інфекцій розвивається переважно у дітей перших років життя, особливо у новонароджених.

Захворювання розвивається поступово на фоні нормальної чи субфебрильної температури з наступним її підвищенням на 2-3 день захворювання. Кашель у перш дні захворювання сухий (покашлювання), який переходить у вологий із мокротинням, що легко відокремлюється. Характерним симптомом є відчуття ускладненого дихання, інколи навіть задухи, зазвичай недовго (від декількох годин до 1-2 днів), що подібна на астматичний синдром. При легкій формі захворювання зворотний розвиток інфекцій наступає через 5-7 днів. Однак у кожної другої хворої дитини перших двох років життя і кожної третьої дитини більш старшого віку у процес втягуються бронхи із переважним ураженням бронхів середнього і малого калібру.

Якими ж реальними засобами володіє на сьогоднішній день педіатрія для профілактики вірусних і бактеріальних інфекцій респіраторного тракту? Звичайно ж, для ряду дитячих інфекцій,перш за все, слід розглядати вакцинацію. Саме профілактичні щеплення, активна імунізація і створює стна захисту від інфекцій, завдяки контакту організму із невірулентною формою патогенного мікроорганізму.

Для малюка важко переоцінити роль грудного вигодовування, повноцінної дієти, значення мікробної та екологічної систем кишківника.

Із давніх-давен відома роль загартовування, і переоцінити її неможливо.

Дитині необхідно не контактувати з інфекційними хворими, регулярно здійснювати гігієнічні заходи порожнини носа, мити руки з милом, дотримуватися правильного маскового режиму.

Дільничний педіатр поліклінічного відділення №1

Полтавської дитячої міської клінічної лікарні Н.В.Колодяжна