701
"Синдром принцеси", що розвивається у багатьох маленьких дівчаток під впливом мультфільмів та казок, - привід для занепокоєння батьків. Таку думку висловила психолог Джін Твендж у книзі "Епідемія нарцисизму: життя в століття постійних вимог".
Зароджується цей синдром досить непомітно: під захоплені "ахи" та "охи" батьків і друзів маленькі дівчатка отримують у подарунок книги та відеофільми про Попелюшку, Білосніжку, Сплячу красуню, Русалоньку та інших казкових персонажів, а також одяг та біжутерію, в яких вони відчувають себе "справжніми принцесами". Проблема в тому, зазначає психолог, що в міру дорослішання у багатьох зберігається постійна потреба в обожнюванні з боку оточуючих і тяга до безмірним витратам.
Постійне бажання "отримувати все найкраще" обертається не тільки серйозними фінансовими проблемами, а й напруженими відносинами з близькими, оскільки ті, хто страждає "синдромом принцеси", дивляться на всіх зверхньо. "Якщо дівчинка вважає себе принцесою, то це зовсім не означає, що її батьки виконують в її уяві ролі короля і королеви, - відзначає Твендж. - Швидше, батькам відводиться роль вірнопідданих".
На думку автора дослідження, саме велелюбні батьки перш за все сприяють виникненню "синдрому принцеси". Свою роль грають й інші чинники: укорінений в суспільстві культ знаменитостей, а також порівняно доступні для дівчаток і молодих дівчат гроші на кишенькові витрати.
Як вважає Джін Твендж, існують три досить явних ознаки, за якими можна визначити наявність у дівчат "синдрому принцеси", - це надмірно підкреслена жіночність, тверде переконання дівчини в тому, що вона "абсолютно унікальна", і постійне прагнення продемонструвати, що саме за нею повинно залишатися останнє слово. "Коли дівчинці 15 років і навколишні їй твердять, що вона виглядає "як принцеса", це нехороший сигнал, - вважає Твендж. - Виникає питання, коли ж вона подорослішає і відмовиться від дитячих мрій. Та й нерозумно представляти себе в такому віці принцесою, знаючи, що нею ніколи не стати. Так навіщо ж зволікати повернення до реальності?"
На питання про те, як же протидіяти "синдрому принцеси", психолог дає радикальну рекомендацію: не допускати умов, за яких він може виникнути і почати хоча б з того, щоб не купувати дівчаткам такий одяг і прикраси, в яких вони виглядають як "маленькі принцеси".
http://gigamir.net
Зароджується цей синдром досить непомітно: під захоплені "ахи" та "охи" батьків і друзів маленькі дівчатка отримують у подарунок книги та відеофільми про Попелюшку, Білосніжку, Сплячу красуню, Русалоньку та інших казкових персонажів, а також одяг та біжутерію, в яких вони відчувають себе "справжніми принцесами". Проблема в тому, зазначає психолог, що в міру дорослішання у багатьох зберігається постійна потреба в обожнюванні з боку оточуючих і тяга до безмірним витратам.
Постійне бажання "отримувати все найкраще" обертається не тільки серйозними фінансовими проблемами, а й напруженими відносинами з близькими, оскільки ті, хто страждає "синдромом принцеси", дивляться на всіх зверхньо. "Якщо дівчинка вважає себе принцесою, то це зовсім не означає, що її батьки виконують в її уяві ролі короля і королеви, - відзначає Твендж. - Швидше, батькам відводиться роль вірнопідданих".
На думку автора дослідження, саме велелюбні батьки перш за все сприяють виникненню "синдрому принцеси". Свою роль грають й інші чинники: укорінений в суспільстві культ знаменитостей, а також порівняно доступні для дівчаток і молодих дівчат гроші на кишенькові витрати.
Як вважає Джін Твендж, існують три досить явних ознаки, за якими можна визначити наявність у дівчат "синдрому принцеси", - це надмірно підкреслена жіночність, тверде переконання дівчини в тому, що вона "абсолютно унікальна", і постійне прагнення продемонструвати, що саме за нею повинно залишатися останнє слово. "Коли дівчинці 15 років і навколишні їй твердять, що вона виглядає "як принцеса", це нехороший сигнал, - вважає Твендж. - Виникає питання, коли ж вона подорослішає і відмовиться від дитячих мрій. Та й нерозумно представляти себе в такому віці принцесою, знаючи, що нею ніколи не стати. Так навіщо ж зволікати повернення до реальності?"
На питання про те, як же протидіяти "синдрому принцеси", психолог дає радикальну рекомендацію: не допускати умов, за яких він може виникнути і почати хоча б з того, щоб не купувати дівчаткам такий одяг і прикраси, в яких вони виглядають як "маленькі принцеси".
http://gigamir.net
